1 Kings
Solomon asks for wisdom, builds the temple, then drifts into idolatry. After his death the kingdom splits. Prophets, especially Elijah, confront kings who lead Israel away from the Lord.
Kulish-Puliui
1 Kings 17
1І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово. 2І прийшло до його слово Господнє таке: 3Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї: 4З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там. 5І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї. 6І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив. 7По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу. 8І прийшло до його слово Господнє таке: 9Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе. 10І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись. 11Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок. 12Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо. 13Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля: 14Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ. 15І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її. 16Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию. 17Послї сього занедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг. 18І каже вона Ілиї: Що менї чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб за те вмер син мій. 19Він же сказав їй: Дай менї сюди синка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе. 20Тодї озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподїєш таке зло вдовицї, де я гостюю, що вмре її синок? 21І нахилився тричі над хлопцем, й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його. 22І почув Господь поклик Ілиїин, і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив. 23Ілия ж узяв хлопця, понїс його з верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив. 24І сказала женщина Ілиї: Тепер я знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх — правда.
Куліш-Пулюй (1905). Public domain or openly licensed historic text.