Ecclesiastes
The Teacher tests pleasure, work, and wisdom and finds vanity apart from God. The book drives the reader to receive daily gifts with gratitude and to fear God and keep his commandments.
Kulish-Puliui
Ecclesiastes 3
1Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора: 2Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене; 3Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати; 4Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати, 5Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись; 6Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати! 7Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити; 8Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись. 9Яка користь буде трудящому з усієї роботи його? 10Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись. 11Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця. 12Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх. 13І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий. 14Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати. 15Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло. 16Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє. 17І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки. 18І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє. 19Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота. 20Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох. 21Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю? 22Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?
Куліш-Пулюй (1905). Public domain or openly licensed historic text.