Habakkuk
Habakkuk wrestles with God’s use of Babylon to judge Judah. The prophet learns to wait, to trust, and to rejoice in God even when the fig tree does not blossom.
Kulish-Puliui
Habakkuk 3
1Молитва пророка Аввакума, до сьпіву: 2Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє. 3Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю. 4Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила. 5Перед ним ійшла зараза, поза ним — палючий вітер. 6Ступив він — земля струсилась; глянув — і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні. 7Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські. 8А хиба ж на ріки не запалав був гнїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі? 9Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї. 10Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору. 11Сонце й місяць зʼупинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх. 12У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи. 13Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху. 14Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти. 15Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих. 16Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його. 17Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, — 18То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого. 19Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.
Куліш-Пулюй (1905). Public domain or openly licensed historic text.