Job
Job, a blameless man, suffers catastrophic loss. Friends offer tidy explanations; Job protests; God speaks from the whirlwind. The book refuses easy answers and ends with encounter, restoration, and worship.
Kulish-Puliui
Job 23
1І озвавсь Йов і рече: 2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої. 3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його! 4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм; 5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав. 6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене. 7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого. 8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його. 9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну. 10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий. 11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся. 12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови. 13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його. 14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато. 15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне. 16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель. 17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
Куліш-Пулюй (1905). Public domain or openly licensed historic text.