Lamentations
Five poems mourn the ruined city. In the middle of the ashes stands the confession that the Lord’s mercies are new every morning and that his faithfulness is great.
Kulish-Puliui
Lamentations 5
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше! 2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям; 3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї. 4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату. 5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку. 6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм. 7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства. 8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх. 9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм. 10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі. 11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських. 12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї. 13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров. 14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають. 15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились. 16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили! 17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло! 18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них. 19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду. 20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час? 21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було! 22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
Куліш-Пулюй (1905). Public domain or openly licensed historic text.