Job
Job, a blameless man, suffers catastrophic loss. Friends offer tidy explanations; Job protests; God speaks from the whirlwind. The book refuses easy answers and ends with encounter, restoration, and worship.
Kulish-Puliui
Job 35
1І вів Еліуй далїй свою річ і говорив: 2Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог? 3Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив? 4Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою: 5Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмарі, що над тобою. 6Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому? 7Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме? 8Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому. 9Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рокою можних; 10Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують? 11Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє? 12Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей. 13Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те. 14Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, — жди його. 15Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його, 16Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами.
Куліш-Пулюй (1905). Public domain or openly licensed historic text.